Дистанційний семінар ”Знання та віра в духовному житті суспільства та роль бібліотек у висвітленні цієї проблеми”

 

                      Консультація: “Духовність – бібліотека – читач”

                                               Шуляр О.І. – зав.відділом методичної і бібліографічної роботи

         Історія людства – це шлях боротьби за подолання протиріч між матеріальним та духовним, прекрасним і потворним, добром і злом. Перед людством стоїть дуже важке завдання – знайти засоби, котрі допомагали би виживати і зростати духовному, прекрасному, перемагати добру. 

          Однією з гострих проблем, котрі сьогодні існують в Україні є глубока криза духовних і культурних цінностей. Ця криза формувалася на протязі десятиріч, і як наслідок цього – сьогодні ми спостерігаємо певну деградацію людського духу.

         В наш час, на жаль, жорстока економічна криза, матеріальні недостатки мільонів співвітчизників, невіра в ідеали минулого, невпевненість у майбутньому, негативно відбивається на громадській свідомості, духовному житті нашого народу. Тому проблема підняття національної свідомості і формування духовності зараз є дуже актуальною.

         Питання духовності во всі часи цікавила людство. Ця проблема вивчалася багатьма науками. З приводу цього питання у вчених немає єдиної думки. Кожний вчений розуміє поняття “духовність” особливо.Формування духовно-моральної особистості є важливою метою і необхідною умовою розбудови української держави. Саме тому вирішення цієї проблеми є пріоритетним. Процес духовно-морального виховання передбачає оновлення життя і помислів особистості у ставлення до національної і світової духовної спадщини, історії України, традицій, звичаїв, обрядів, мови, культури, віри, пошуків ідеалу і сенсу життя людей.

         Реаліями суспільного життя в Україні є достатньо високий рівень релігійності населення, помітний вплив церков і релігійних організацій на процеси, що відбуваються в країні, створення сприятливих умов для розвитку та діяльності релігійних організацій.

         Кожен громадянин має конституційне право на свбоду світогляду і віросповідання. Бібліотеки – це островки духовності у потоці різнобічної сучасності , бо вони вміщають у собі вічні цінності, вміщені в літературі, мистецтві, філософії – цих проявленнях людського духу.

         Розвиток духовності неможливий без терпимості (толерантності) до чужих способу життя, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань тощо. Проблема толерантності давно стоїть перед людством, починаючи із заповідей Ісуса Христа. Сьогодні ця проблема стоїть ще гостріше, тому що зростає кількість актів відкритої нетерпимості у всьому світі., свідком якої є людство.

        Одним із найреальніших шляхів боротьби за толерантність є максимальне сприяння культурі, складовою якої є і мораль, і освіта, і релігія, і ідеологія.

        В основі діяльності багатьох бібліотек світу лежать принципи толерантності. Будь-яка бібліотека – велика чи маленька є відкритою системою, куди може прийти кожний. Бібліотека сама по собі має змогу популяризувати інформацію про культуру, традиції, не тільки українського, а й інших народів, погляди інших людей, використовуючи наявні документні ресурси, нові технології. Публічні бібліотеки, залучаючи та об’єднуючи на своїй території (і не тільки) різні, в т.ч.  соціально незахищені верстви населення (дітей, молоді, людей похилого віку, переселенців, інвалідів та ін.), виконують унікаьну місію – сприяють зниженню соціального напруження в суспільстві.

       Цій темі можна присвятити цикл заходів:

• “Людям різних національностей, можливостей, віросповідань і кольору шкіри – рівні права”
• “Сенс існування людини – духовність”
• “Втрата духовності веде до знищення народу”
• “Любов до ближнього – основа культури спілкування”
• “Релігійні течії нашої доби”
• “Бібліотека – місце зустрічі для багатьох культур”

       Велике значення в історії слов’янського світу має поширення християнства і слов’янської писемності. У XII – XIII сторіччях відбувається процес зближення двох літературних мов – староруської і старослов’янської , що можна назвати початком формування в Київській Русі єдиної літературної мови.

       Щорічно 24 травня відзначається День слов’янської писемності і культури. Можна провести годину пізнання історії держави “Кирило і Мефодій – апостоли-подвижники” – цикл заходів; “Слово як духовна святиня”, що включає вечори-зустрічі, літературні читання, оформлення книжково-ілюстративних виставок, огляди літератури й ін. “Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людини” говорив відомий педагог В.С.Сухомлинський. Хороша книга – свято. Саме ці слова мають стати концептуальними засадами духовного розвитку особистості. Бо книга у всі віки була, є і буде духовним скарбом нації, джерелом мудрості і знань, досвіду багатьох поколінь.

       Важливішою книгою всіх віруючих є Біблія. Знайомству і вивченню Біблії можна присвятити інформаційні години, години духовності

• “Біблія – книга істини”
• “Біблейські сюжети в літературі і мистецтві”
•  урок-мандрівка “Біблейські сюжети” (по картинним галереям світу)
• “Шляхами Біблії пройшла душа моя”
•  бесіда “Книга Книг”
•  Книжкова виставка “Книга, що творить історію”
• “Говорящие сюжеты – библейские сюжеты в произведениях живописи”
• “Біблія та відносини в сім’ї”

       Відродити духовність народу, підняти його на новий щабель допомагає багата літературна спадщина класиків української літератури: Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, В.Стефаника. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко,О.Гончар,П.Загребельний,М.Винграновський,Ю.Павличко,І.Драч. Пізнавальними будуть цикли бесід, бібліографічних оглядів під загальною назвою “визначні релігійні та культурні діячі”, під час яких є можливість познайомитися з найбільш яскравими особами українського походження: І.Огієнком, П.Могилою,А.Шептицьким,П.Флоренським,М.Бердяєвим, Г.Сковородою та ін.

     Сьогодні, коли ми прагнемо повернути народові його ж історичні цінності, не можна оминути такий важливий пласт духовної культури, як свята і обряди. Щоб очиститись від бездуховності маємо відродити в наших душах національні традиції. Друкованих матеріалів відповідної тематики в кожній бібліотеці достатньо, їх висвітлює “Календар народних свят”. Актуальними будуть книжкові виставки:“Цілющі джерела традицій мого народу”,“Святами дзвенить українська хата”, тематичне наповнення яких буде змінюватися залежно від календаря народних свят: Різдво, Вербна неділя, Великдень,Трійця, Івана Купала, Маковея, Спаса та інших свят, які широко відзначаються українським народом. Відповідно до теми поряд з книгами, списками літератури, тематичними папками матеріалів, експонуються кутя у глиняному  горщику, великодні крашанки, калита, Миколайчики та ін., що звичайно привертає увагу користувачів. До Великодня можна провести конкурс  на кращу писанку тощо. Разом із священослужителями можна провести літературно-релігійні та сімейні свята:

• “На Великдень сонце красується”
• “Щоб Великдень ніс тільки радість”
• “З вірою в воскресіння України”
• “До церкви скликає нас дзвін Великодній”
• “Розмалюю писанку, розмалюю”

       До Різдва можуть стати традиційними фольклорні свята, вікторини, етнографічні конкурси:

• “Не згаснуть зорі у Різдвяну ніч”
• “Різдво Христове! Свято добра і злагоди”
• “Святе Різдво, мов казка настає”
• “Є в нашого народу чудові традиції: колядки, щедрівки і вечорниці”

      Уроки народознавства, виставки літератури релігієзнавчої тематики, експозиції побуту та декоративно-прикладного мистецтва завжди знайдуть відгук у читачів та місцевих жителів. Виставки ікон, зроблених руками місцевих майстрів завжди приваблюють відвідувачів:

• “Немеркнуче сяйво століть”
• “Українська ікона – символ краси, любові і миру”
• “Дотик до прекрасного: ікони, як витвір мистецтва”
• Вернісаж українських ікон “Образ і молитва”

     Запросити до розмови про ікони можна священника, який допоможе дізнатися більше про історію створення, значення ікони та як правильно молитися.

      Важливе місце в духовно-моральному вихованні підростаючого покоління займає милосердя, доброта, ставлення дітей до батьків,рідних, людей похилого віку, інвалідів. Християнська мораь закликає людину завжди робити добро у цьому світі, бути благородним, терпимим, справедливим, чесним, совісним,людяним, працелюбним і вміти завжди знайти добрі і потрібні слова.

      Коли корінь життя людини не живиться духовністю свого народу, людина втрачає віру в себе, любов до самого життя, родини, інших людей, вона не має надії на краще майбутнє, продовження роду. Глубоко моральний і виховний зміст мають години духовності або години спілкування, недільні зустрічі, завдяки активній участі в організації і проведенні місцевих священників.Серед них:

• “Поспішаю на щиру розмову з Господом”
• “Істинна віра сильніша від зла”
• “Таїнство, що дарує оновлення” (Хрещення)
• “Християнські основи культури особистого життя”

      Роботу по духовному відродження можна включити до програми “Бібліотека проти самотності”. Цей напрямок дає можливість бібліотекам разом з церквою стати організаторами благодійних акцій:

• “Милосердя – заповідь Божа”
• “Сильніший той, хто милосердний”
• “Великдень – свято добра, милосердя та прощення”
• “Подаруй надію, віру і любов”

    Cьогодні перед педагогами, батьками, закладами культури та громадською спільнотою стоїть надзвичайної ваги завдання духовного відродження сім’ї, основою якої є володіння членами сім’ї нормами суспільної моралі, етики та культури взаємин, ставлення до громадських обов’язків, підготовки дітей до життя, до праці. Відповідаючи на питання, що ж виступає духовною основою сучасної української сім’ї, до Дня Матері, Дня сім’ї бажано оформити книжкові виставки: “Щасливий той, хто щасливий вдома”, розділи якої будуть розкривати моральні заповіді:

• Роби добро, бійся скривдити людину
• Люби і вмій прощати людям
• Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе
• Пізнавай  себе і світ. Знайди мету свого життя
• У хвилини розпачу не втрачай віри у себе

      Берегинею сімейного вогнища була і буде мудра Жінка-Мати. Для кожної людини саме її образ є найріднішим, найдорожчим, найближчим і найдобрішим, а любов до неї вічна і безмежна.. В бібліотеці можна організувати куточок, присвячений образу Матері в широкому сенсі цього слова., в якому презентувати Біблію, ікони з ліком Божої Матері, відповідні молитви, книги, ілюстрації, присвячені історії Київської Русі як праматері України, писанки, різні народні символи, обереги тощо. Можна формити стенди “Матері- берегині роду”, “Багатодітні матері”, “Історичні портрети жінок”. Також можна провести цикл заходів із вшанування матерів “Бережіть матерів, хай вам Бог помагає”. Разом із школою, Будинком куьтури організувати цікаві народознавчі світлиці “Рушник як оберіг”, “Родини і хрестини”.

     Сьогодні Україна переживає один з найсуворіших періодів свого становлення та розвитку як незалежної держави. Відбувається випробування народу на стійкість, мужність, порядність. Саме в ці періоди загартовуються сила і дух нації., викристалізовуються  її цінності, торується нелегкий шлях до суверенності. На жаль, людина не народжується з почуттям самоусвідомлення себе громадянином і патріотом власної держави.Вона повинна пройти складний шлях розвитку, набути досвіду, стати носієм ціннісніх пріоритетів. І  в цьому їй можуть допомогти соціальні інститути, в т.ч.бібліотеки.

     Бібліотеки не можуть стояти в стороні, коли на Сході нашої країни йде війна. Можна провести бесіди, година спілкування, православні зустрічі.:

• “Моліть у Бога миру на землі, моліть, щоб не було війни в країні”
• “В молитві всіх героїв пригадаю”
• “Богородице-Мати, бережи солдата”
• “Єднання у покаянні і прощенні”
• “Істинна віра сильніша від зла”
• “Прохаємо Покрівоньку від лиха укрити”

  Історія нашого народу  вимагає серйозної переоцінки, очищення правдою.Краєзнавство відіграє велику роль у цьому, а також у вихованні людини, становленні особистості, усвідомленні нею національно- культурної приналежності. Це загальна потреба суспільства, яке задихається від бездуховності, насильства, жорстокості.

      Потрібно виховувати не абстрактну, а дієву любов до своєї малої батьківщини, почуття гордості за своє славне минуле, відчуття себе господарем, який дбає про природу краю, зберігає культурні традиції та передає їх у спадок прийдешнім поколінням. Багато краєзнавчих музеїв і бібліотек вивчають історію церков своєї місцевості і зберігають їх як національні пам’ятки. Можна організувати цикл заходів:

• Години цікавих повідомлень “З історії храмів району”
• “Зруйновані святині”
• “Святі місця рідної землі”
• Бібліоекскурсії по монастирях, храмах Одеси “Молитвенні лампади Одеси”
• Відеопрезентації, відеоподорожі “Найстаріші церкви України”, “І справді диво з див – Софіївський собор”

      Все це являється культурною спадщиною не тільки України, а і всього світу. Тому цю спадщину  потрібно не тільки зберігати, а й відроджувати втрачені ,напівзабуті, знехтувані цінності. В Україні багато культурних пам’яток, які внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: з них:”Київ.Собор Св.Софії та прилеглі монастирські споруди, “Києво-Печерська Лавра”, “Резиденція митрополітів Далмації та Буковини”, “Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі”.

     В.Скуратівський писав: “Ми мусимо зберегти духовний набуток для наступних поколінь, які мають знати, чиїх батьків вони діти.”Саме бібліотекарі, берегині духовних цінностей  дарують людям вічну мудрість книги. Тому ми повинні і надалі нести правду в життя, нести святість в душі. Бо це і є покликання бібліотеки.

  

      Консультація:" Робота бібліотеки на допомогу духовному вихованню

      дитини "

                                                     Рашковська Т.В. – методист по роботі з дітьми

 

    Сьогодні ми живемо в неспокійному світі. Криза духовності людства нині є найбільшою тривогою світу. Не секрет, що духовна хвороба підкошує сили нашого суспільства, яке так довго виборювало право називатися вільним і незалежним. Нині непоодинокі випадки, коли забувають старих батьків, відрікаються від дітей, нехтують книгами, музеями, театрами.

    Бібліотеці відводиться не останнє місце у питанні формування духовності у підростаючого покоління. Виховання дітей та молоді, формування у них системи цінностей і духовних приорітетів є першочерговим завданням бібліотеки. В її арсеналі знаходиться таке духовне багатство як книга , яка дає змогу духовно збагатити дитину, розкриває перед нею незвіданий світ, формує її світогляд. Виховання духовності у дітей вимагає кропіткої праці, адже нерідко, в стосунках між дітьми немає щирості, поваги, наші діти, на жаль, ростуть в суспільстві, де останнім часом змінились орієнтири майже в усіх галузях, слово “людяність” перестало бути актуальним, хаос, бандитизм, наркоманія, бездуховність – основні ознаки нашого часу.

     Книга своїм багатим змістом здатна навчити дитину  шукати сенс життя, розпізнавати добро і зло, красу і потворне, любити Батьківщину, берегти і примножувати традиції українського народу, вчить поважати старість і гордитись досягненнями молодих.

     Всім нам відомо, що сучасні діти читають дуже мало. Гарні учні, в кращому випадку, прочитують лише обов’язковий програмний  мінімум по літературі. Що ж робити в умовах, коли потреби в духовній їжі підростаючого покоління немає? Cьогодні бібліотеки активно працюють в цьому напрямку, прагнуть донести книжку до читача, бо скарбницею духовних багатств людства, однією з найміцніших ланок, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє, є книга. І саме бібліотеці належить велика просвітницька робота у прилученні підростаючого покоління до духовної спадщини через виховання інтересу до книг. З них діти черпають інформацію про оточуючий їх світ, уявлення про добро і зло, про правила поведінки в соціумі, тобто книга має великий виховний вплив на формування духовної культури особистості.

      У кожного народу, у кожної нації є своя історія, своя культурна спадщина і кожен громадянин нашої країни має вивчати і знати про минуле нашої Батьківщини – адже це основа духовності, патріотизму.Наші предки черпали мудрість із книг, адже книга вчить, як на світі жить.Книга була завжди у великій пошані, тому зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів  та бояр. Ярослав Мудрий уславився на весь світ тим, що заснував при славетній Софії Київській бібліотеку, де зібрав численний загін книжників-мудреців, літописців, завдяки цьому до нас дійшли рукописи Київської Русі. Мабуть саме за це і сьогодні наше покоління визнало Великим українцем Ярослава Мудрого.

     Серед найвизначніших книжок людства є книга життя – Біблія, це найстаріша книга світу, написання якої тривало десять століть. В ній зібрані наймудріші проповіді-навчання, геніальні пророцтва, фрагменти героїчного епосу різних народів та різних епох. Той, хто читає Біблію вчиться жити і діяти згідно із заповідями Христа, жити праведно. Сьогодні у своїх фондах бібліотеки мають книги релігійної тематики, і якщо серед читачів – дітей є бажаючі збагатити свої знання про Закон Божий, чи дізнатись про віру інших країн і народів, то ми маємо змогу задовольнити їхні запити. Підсумовуючи сказане стає зрозуміло, що книги – неоціненне багатство, вони мудрі порадники, друзі, той хто дружить з книгою – духовно багата людина.

    Скарбницею людської духовнсті є мова. Так склалося, що українці часто цуралися своєї рідної мови, зневажали багатовікову історію рідної землі, нехтували своїми звичаями і обрядами. Та, нарешті, настав час відродження  і люди потяглися до кровного, народного, до того, що тече в жилах і нагадує кожному, хто він є. Наша мова належить до найрозвиненіших, найбагатших мов світу, це найбільше духовне багатство народу “запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів“ – ці слова влучно характеризують українську мову, найбільшу святиню, яку слід берегти і примножувати. Бібліотека – це те місце, де зібрані скарби української мови.

    Від нас, бібліотекарів, залежить чи стане для дитини насолодою читання книжки рідною мовою. За допомогою різноманітних форм масової роботи ми повинні прищеплювати дітям любов до рідної мови, розкривати її красу і багатство.

    Насправді, майбутній Україні потрібні духовно багаті особистості, які знають і поважають історію, прадавні звичаї і бібліотекарі можуть активно впливати на духовний розвиток своїх користувачів.

    У спадщину ми отримали думу і пісню – неоціненний скарб, який ніколи “не вмре, не загине” і наше завдання пропагувати це багатство українського народу серед підростаючого покоління.

    Виховання духовної культури у дітей вимагає активного формування поваги до Держави, до державної символіки, до Конституції. Радимо провести з дітьми такі заходи:

• книжкову виставку “Державна символіка: походження, традиції, доля”
• книжкову виставку “Державні символи України – святиня народу”
• книжкову виставку  “Рідний край у геральдиці, прапорі, символіці”
• годину історії “Прапор державний – це гордість та сила, символ історії вічно живий”
• годину українознавства “Державні кольори України”,   “З жита, з волошок наш прапор ясний” 

   Загально відомо, що без обізнаності з культурним спадком минулого не можна пізнати корені національної культури, підвищувати духовність суспільства.Розуміючи важливість роботи у цьому напрямку, зокрема з популяризації знань з історії релігії, традицій і звичаїв нашого народу популярними можуть бути уроки духовності.:

•  “Людина і релігія:історія і сьогодення”

•  “Мистецтво української ікони”

•    “Зруйновані святині”

•    “Українська ікона крізь віки”

З дивним світом ікон можна познайомитися під час вернісажу української ікони під назвою “Образ і молитва”.

   Cтають традиційними в бібліотеках заходи, присвячені релігійним святам і народним традиціям, пов’язаними з ними. До Різдва, Великодня, Івана Купала можна провести цикли фольклорних свят, вікторин, етнографічних конкурсів, вечорниць тощо

• “А хто, хто Миколая любить”,
• “Воскресни, писанко, воістину воскресни”,
•  літературно- релігійне свято “На Великдень сонце красується”
• купальське свято “Гей на Івана, гей на Купала”
• фольклорно-обрядове свято “Ой зав’ю вінки та на всі святки”
• літературно-мистецьке свято “Щедрий вечір, добрий вечір”
• інформаційна година “Масляна – проводи зими”
• свято “Великдень просить на гостини”
• фольклорне свято “Стрітення відзначаємо – зиму проводжаємо”
   “Пресвята Богородиця – захисниця християн і покровителька козаків”  
• народознавчий урок “Щедрівка й коляда в нашу хату загляда”

   При підготовці заходів можна використати широке коло літератури: “Старий Заповіт”,“Новий Заповіт” О.Білоусенка; “Звичаї нашого народу” О.Воропая; “Святвечір”, “Українська минувшина”, “Різдвяні свята в Україні”, “Великдень в Україні” В.Скуратівського;”Купальська обрядовість на Україні” Ю.Климця, художні твори “Вечори на хуторі біля Диканьки” М.Гоголя, “Ніч під Івана купала” М.Старицького.

    Релігійна та народознавча література все більше стає предметом підвищеної уваги користувачів бібліотек. Щоб задовольнити їхній неабиякий інтерес до неї, ми мусимо діяти в атмосфері взаєморозуміння з представниками духовенства, адже нас об’єднує одне спільне прагнення – підвищувати духовність нашого суспільства. Тож радимо провести такі заходи:

• віртуальну екскурсію до храмів “Є храм у душі кожного із нас”
• інформаційну листівку “Храм і бібліотека: два світи, що духовно поєдналися”
• бесіду “Ви прийшли у храм”
• виставку ікон ”Немеркнуче сяйво століть”
• книжкову виставку “Книга, що творить історію”,  “Релігія в житті українського народу” ,  “Релігійні течії нашої доби”

   Виховання духовної культури у дітей вимагає активного формування ставлення до людини, як до найбільшої цінності, необхідно виховувати передусім любов, взаєморозуміння, повагу до людей похилого віку та людей з обмеженими фізичними можливостями, щоб наші діти росли щирими, несли в собі співчуття і взаєрозуміння з духовним світом інших людей. І бібліотека повинна продовжувати столітні традиції – служити людям для добра, їхнього духовного збагачення, сприяти розвитку культури.