Слайд-презентація “Права дитини”

    Щороку, в перший день літа, ми відзначаємо свято маленьких громадян нашої країни – Міжнародний день захисту дітей.  Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги.

    Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше натхнення. Саме тому, святий обов’язок родини, школи, органів влади та громадськості подбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей українських дітей, забезпечити їм належний рівень виховання і дотримання їхніх прав.

   Офіційно  Міжнародний  день захисту  дітей засновано в 1949 році. Саме тоді у Парижі  відбулася  спеціальна  сесія  Міжнародної демократичної  федерації  жінок, на якій і було ухвалено  рішення заснувати  міжнародний  День  захисту  дітей. Це  було зумовлено  тим, що після  Другої  світової  війни  багато неповнолітніх  по всьому світу залишилися  сиротами, без даху над головою, їжі і з різними захворюваннями. Відзначати свято почали з 1950 року, тоді урочисті заходи відбулися в 51 країні світу. А вже в 1989 році ООН представила Конвенцію з прав дитини.

 
   Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини в 1991 році, проте відзначати свято почала з 1998 року – після підписання 30 травня президентом Леонідом Кучмою указу "Про день захисту дітей".

   Пропонуємо слайд-презентацію “Права дитини”, у якій інформація надана в простій і зрозумілій формі. Даний матеріал стане у нагоді  вихователям, вчителям, бібліотекарям, спеціалістам, що працюють з дітьми.

Година пам'яті "Життя за Україну. Кіборг з Роздільної."

   Бої за Донецький аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України – тривали з травня 2014-го до 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійським бойовикам, затято відстоюючи рідну землю.  Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги». Серед них був   наш земляк ,  випускник  Роздільнянської школи-гімназії №1 — розвідник 74-го окремого  розвідбатальйону  Сергій Іщенко,  який героїчно загинув 20 січня 2015 року.

                                           

    Сергій Михайлович Іщенко (22 грудня 1975  — 20 січня  2015) — український  військовик, солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України. Лицар Ордена "За мужність". Один із "кіборгів". 

    Закінчив 1-шу Роздільнянську ЗОШ, профтехучилище в місті Роздільна, пройшов строкову службу в армії. Згодом переїхав до Дніпропетровська, де працював. 

    У часі війни призваний за мобілізацією, солдат, радіотелеграфіст-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону. 

    6 січня 2015-го зі своїм підрозділом виїхав на ротацію до Донецького аеропорту. Коли прорвався БТР забирати вояків, Сергій поступився своїм місцем пораненому побратиму . Загинув 20 січня у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі

аеропорту — до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 

14 липня 2015-го похований у місті Дніпро на  Краснопільському цвинтарі.

   За особисту  мужність і  героїзм, виявлені у захисті державного  суверенітету  та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  під час російсько-української війни,  відзначений — нагороджений  22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) і нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

(Інформація за даними ВікіпедіЯ)

Пам’яті  Сергія Іщенка встановлена меморіальна дошка при вході до нового корпусу Роздільнянського НВК "Школа-гімназія" № 1

    Гірко, що на початку третього тисячоліття ми змушені збройно захищати кордони нашої держави, що гинуть люди, небайдужі, сміливі, відчайдушні...  Але Герої не вмирають!  Вони залишаються у нашій пам’яті.  Низький уклін Героям, низький уклін усім матерям, чиї сини віддали свої життя за мирне небо над нашою землею!

А над світом українська вишивка цвіте... (До Дня вишиванки)

     Знайомство з книгою Т.Кари-Васил’євої “Історія української вишивки”

   

    День вишиванки - це свято, присвячене українській національній культурі й традиціям. Попри свій відносно молодий вік свято набуло широкої популярності та стало традиційним. Святкові акції, присвячені українській вишитій сорочці, проходять не лише в Україні, а й далеко за її межами – у країнах Європи, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Австралії.

     Вишиванка – бренд сучасної України. З відродженням незалежності нашої держави вишиванки почали знову поступово з’являтися у  гардеробі українців – не лише святковому, але й повсякденному. Долучитись до святкування Дня вишиванки просто – варто лиш прийти на роботу або навчання в українській вишитій сорочці. Однією з найяскравіших традицій свята стали паради вишиванок, які з 2008 року проходять майже у всіх великих українських містах.

     Українська сорочка, прикрашена орнаментованою вишивкою, протягом багатьох століть була в Україні як елемент повсякденного та святкового одягу. Перші зразки вишивки на території України з’явилися ще за доби скіфів – у VII-III століттях до нашої ери. Вишиваному орнаменту сорочок традиційно надавали містичного, оберегового значення: він захищає від усього лихого, символізує здоров’я, красу та відданість  родині.

   Пропонуємо познайомитися з книгою Т.Кари- Васил’євої “Історія української вишивки”, що є у фонді нашої бібліотеки. Це унікальне яскраве видання зацікавить всіх, хто захоплюється історією декоративного мистецтва, народної творчості, а також традиціями українського народу. Книга-альбом повно і всебічно висвітлює основні етапи розвитку української вишивки від часів її зародження до сьогодення, розкриває роль і місце цього виду декоративного мистецтва в оформленні одягу, житла, у використанні в храмових інтер’єрах, під час різноманітних свят і народних обрядів. У виданні широко представлено унікальні зразки вишивок, виконаних за малюнками Тараса Шевченка, Василя Кричевського, Ганни Собачко-Шостак, представників авангарду початку XX ст., а також сучасних народних і професійних майстрів.

    Автор видання – Тетяна Валеріївна Кара-Васил’єва , доктор мистецтврзнавства, член-кореспондент Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України. За досягнення в галузі вивчення і пропаганди народного мистецтва має почесну відзнаку Українського фонду культури “За подвижництво в культурі”(2001 ), лауреат премії ім.Д.Щербаківського (1994) Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії ім.П.Білецького(2006) Національної спілки художників України, лауреат премії ім.Ф.Колесси(2006) Національної академії наук України.

Видання  яскраво ілюстроване, надруковане на крейдованому папірі

  

                              

      

                                                                                                      

Жіночі сорочки. Фрагменти 1910-1917 рр. (Сумська і рівненська обл.)

Купони чоловічіх сорочок. Фрагменти1972-1977 рр. (Полтавська і Черкаська обл.)

  Традиція і сучасність. Блузи за мотивами волинської і івано-франківської вишивок.

             

Історичний екскурс "Позбавлені Батьківщини"

18 травня 1944 року розпочалася  операція з депортації кримських татар.У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину, а також відзначають його як День боротьби за права
кримськотатарського народу. Презентуємо історичний екскурс "Позбавлені Батьківщини".

Історичне досьє "Пам’яті безвинно звинувачених"

       У неділю, 17 травня, в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. День пам’яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року, щорічно у третю неділю травня, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

      Кількість жертв політичних репресій в Україні неможливо підрахувати – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 1920-х і до кінця 1980-х років, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% - українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках. Приміром, в Україні в 1937-1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів.

   Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Мільйони людей рішенням сталінської влади було безпідставно оголошено «ворогами народу», страчено фактично без суду і слідства, приречено на муки та голодну смерть у таборах чи на засланні. Репресій зазнали, як правило, найбільш обдаровані, працьовиті і соціально активні громадяни.

  Сталінський режим розгорнув масові репресії, щоб придушити вільну думку, викликати страх, укріпити покору. Окремо можна виділити жорстокі репресії проти митців XX ст. в Україні. У  ті роки у сучасну публіцистику, наукову літературу увійшов образ «розстріляного відродження». У 1930 р. був організований судовий процес над Спілкою визволення України, яка нібито була створена для від­ділення України від СРСР. Головні обвинувачення були висунені проти віце-президента Всеукраїнської Академії наук С. Єфремова. Перед судом постало 45 чоловік, серед яких були акаде­міки, професори, учителі, священнослужителі, студенти. Були винесені суворі вироки, хоча насправді ніякої підпільної орга­нізації не існувало. Подальші арешти в середовищі діячів науки й культури, жорстокі розправи проводилися без відкритих про­цесів. Закрили секцію історії Академії наук, був арештований М. Грушевський. Його незабаром звільнили, але працювати пере­вели до Москви. Туди ж перевели й кінорежисера О. Довженка. У 1938-1954 рр. було репресовано майже 238 українських письменників, хоча багато з них були прихильниками радян­ської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. За підрахунками істориків , 17 письменників були роз­стріляні, 8 покінчили життя самогубством, 16 пропали безві­сти, 7 померли в ув’язненні. Зазнавав арешту М. Рильський, 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, були розстрі­ляні Г. Косинка, М. Зеров, М. Семенко. Покінчив життя само­губством М. Хвильовий, який мужньо намагався врятувати бага­тьох товаришів. Жорстокої розправи за­знали митці кобзарського цеху. За різними підрахунками впро­довж 1930-х років московською владою було розстріляно від 200 до 337 кобзарів, бандуристів та лірників, серед загиблих — композитор і мистецтвознавець, засновник харківської школи бандури Гнат Хоткевич. Про масштаби репресій говорить і такий факт :з 85 вчених- мовознавців репресували 62.

   Кульмінацією цих подій стало 3 листопада 1937 року, коли на честь 20-ї річниці Жовтневого перевороту у Соловецькому таборі особливого призначення було розстріляно більше сотні представників української інтелігенції. Серед них були Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Михайло Яловий та багато інших. Саме тоді українське Відродження стало розстріляним. На третьому етапі сталінських репресій проти інтелігенції (1937-1938 роки) 130 українських письменників було розстріляно, 11 – вчинили самогубство, 119 було заслано в табори.

   Одним із трагічних символів тієї доби є київська Биківня. У Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 1930-х – в 1940-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Однією з найкривавіших стала ніч у Києві 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВС було розстріляно 563 людини. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл. На сьогодні вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян з Биківнянського поховання жертв сталінських репресій. Там загинули письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв сталінського «Великого терору» 1937–1938 років.

    Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.

   Наше спільне усвідомлення масштабів трагедії має стати запорукою торжества політики гуманізму, взаєморозуміння і миру. Наш обов’язок – пам’ятати, передавати нащадкам правду про минуле.

          

             Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» (Київ)   

                                     

До Дня Європи

      Де́нь Євро́пи — свято, що відзначається в країнах Європейського Союзу 9 травня. Основою для появи цього свята стало підписання Декларації Роберта Шумана. Цей історичний документ був підписаний 9 травня 1950 року. Після Другої світової війни європейські лідери переконалися в тому, що співробітництво і загальні зусилля є найкращим способом забезпечення миру, стабільності і процвітання в Європі.

    Сьогодні Європейський Союз – це сім’я демократичних європейських країн, що спільно працюють заради миру та процвітання.

    Україна — єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається День Європи, офіційно з 2003 року  у третю суботу травня. Відзначення Дня Європи в Україні - це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

    На День Європи ми шануємо наші спільні цінності, спільну історію, те, що найголовніше – наше спільне майбутнє! День Європи – це також хороша нагода познайомитися з різними країнами,  їх культурою, побутом, багатовіковою  історією. Пропонуємо переглянути фотовернісаж

 “В об’єктиві – Європа” і ознайомитися з деякими країнами-членами ЄС. Також до Вашої уваги тематичний список літератури “Знати більше про ЄС”.

Тематичний список літератури “Знати більше про ЄС”

Асоціація ЄС – Україна: що це дає Вам.- К.: Представництво ЄС в Україні, 2018.- 20 с.

Вибори в Європейському Союзі/За ред. Ковриженка Д.С.; Лабораторія законодавчих ініціатив.-К.: ФАДА,ЛТД, 2006.-156 с.

Відкрий для себе Європу.-К.: Представництво ЄС в Україні, 2018.-

44 с.

Європейська правова база місцевого і регіонального розвитку : бюлетень/Делегація України в Конгр.місц. і регіон.влад Ради Європи.-К.:Паливода А.В.,2010.- 120 с.

EUROPEAN UNION I UKRAINE.Європейський Союз і Україна.-К.: Європейський Союз,2018.- 18 с.

Європейський Союз. Що це таке і що він робить.-К.: Європейський Союз,2018.- 58 с.

Навчайся в Європі. – К.:Представництво ЄС в Україні,2019.- 102 с.

Паскаль Фонтен. Європа у 12 уроках.-К.: Представництво ЄС в Україні, 2017.- 90 с.

Паспорт до Європейського Союзу.-К.:Європейський Союз,

2018.- 68 с.-

Україна: Час вибору.-К.:Відродження, 2014.- 44 с.

Поетична мозаїка "Рідна мати моя"

Згідно з Указом Президента України від 10 травня 1999 року День Матері в Україні відзначається у другу неділю травня.

Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках та легендах. Пропонуємо поетичну мозаїку "Рідна мати моя".

Війна у серці, в пам’яті, в книжках

  Минають роки, відлітають у вічність, але є дати непідвладні часу. Минуло вже 75 років від Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Та пам’ять про події тих років завжди буде жити в наших серцях. 

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня  Днями пам’яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни.

   8 травня  в  Україні - День пам'яті та прими́рення , метою відзначення якого є  «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».  Зміст відзначення цієї пам’ятної дати – рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.).

  Символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. ЇЇ графічне зображення є своєрідною ілюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. 

9 травня ми відзначаємо День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Офіційне гасло пам’ятних заходів – «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо». Ці дні присвячені пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню, малим дітям і старим – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни..

  Втрати України у Другій світовій війні є одними з найбільших серед країн, що постраждали від нацизму. Історики досі не мають одностайної думки щодо цього, однак йдеться щонайменше про 5 млн. безпосередньо убитих українців та ще більше депортованих, репресованих, евакуйованих, загиблих від голоду і холоду наших співвітчизників. Тоді загинув кожен п’ятий українець .

Радимо ознайомитися з літературою, що є у фонді нашої бібліотеки і дізнатися більше про кожне з видань.  Пропонуємо інформаційно-бібліографічний огляд літератури “Війна у серці, в пам’яті, в книжках”.

Арсеньева, А.  Заметки фронтовой медсестры: Работа медиков в годы Великой Отечественной войны.- Одесса, 2016.- 42 с.

   Це книга спогадів фронтової медсестри Олександри Арсен’євої, жительки Комінтернівського району Одеської області.  У 17 років,  відучившись 2 роки у медучилищі її мобілізували до медсанбату. Їй вдалось вижити, врятувати багато життів, пережити німецький полон і повернутися додому.

Архіви окупації 1941-1944/Держком. архівів У.: Упоряд. Н.Маковська.- К.: Вид.дім “Києво-Могилянська академія”, 2006.-872 с.- іл.

   У книзі вперше представлено інформацію про так звані “окупаційні фонди” Державного комітету архівів України. Понад півстоліття цей потужний документальний масив був засекреченим і недоступним для дослідників.

Безсмертя. Книга Пам’яті України.1941-1945.Головна редакційна колегія (голова І.О.Герасимов).-К.: Пошуково-видавниче агенство “Книга пам’яті України”, 2000-944 с.

     У цьому виданні вперше опубліковано аналітико-документальний матеріал про вагомий  внесок Українського народу в перемогу над фашизмом. На підставі поіменного обліку загиблих у боях узагальнено дані про військові втрати у роки Великої Вітчизняної і Другої світової воєн. Оприлюднено понад 300 документальних фото і кадрів кінохроніки воєнних років.

Вікопомний подвиг. Україна у Великій Вітчизняній війні: фотоальбом.- К.: “Вид-во “Фенікс”, 2006.- 216 с.

   Безсмертному подвигу, ратній звитязі рядових бійців і командирів, партизанів і підпільників, відомих воєначальників присвячується цей фотоальбом. У ньому вміщено архівні фотографії та фотографії, виготовлені з фотоплівок фронтових кореспондентів і фронтових фотоаматорів, що зберігаються у державних архівах, а також репродукції плакатів і газет воєнних років, що зберігаються в архіві Книжкової палати України.

     

              

  В ім’я життя/Авт.- упоряд. З.О.Сільченко та ін.- К.:Україна, 2005.- 288 с.- Укр.,рос.

Книга містить нариси і спогади жінок України -  учасниць бойових дій, які пліч – о –пліч з чоловіками виборювали перемогу у діючій армії, партизанських загонах, у підпіллі, в розвідці у глибокому тилу противника під час Великої Вітчизняної війни.

Гордиенко А.Т. Разведчиков забросили в Раздельную.- Раздельная, 1999.- 240 с.

Ця книга – унікальне краєзнавче видання, автором цієї документальної повісті є А.Т.Гордієнко  - учасник бойових дій,орденоносець, Учасник штурма Берліна, інвалід війни I групи. Після демобілізації  став професійним журналістом, працював в одеській обласній газеті і районних газетах Березовки і Роздільної. Книгу “Разведчиков забросили в Раздельную” написав на документальних прикладах, де вказані усі справжні імена героїв. Видання, що розповідає про важливий шматочок історіїї рідного краю, безсумнівно, зацікавить кожного, хто з ним близько познайомиться.

   

Друга світова. непридумані історії, (не) наша, жива,інша./уклад.Кіпіані В.- Х.: ТОВ “Вид-во “Віват”, 2019.- 304 с.

Це збірка історій, сімейних розповідей і переказів про те, як батьки, бабусі, діди й прадіди кожного з нас пережили цю війну. Історії, опубліковані у цьому виданні – це лише частина доробку авторів науково-популярних сайтів “Українська правда”, “Тексти”, “Історична правда”.

Книга Пам'яті України. Переможці. Одеська область / [голов. редкол.: І. Т. Муковський(заст. голови) та ін.]. –Одеса: Обл. від-ня пошукового - видавничого  агентства "Книга пам'яті України", 2016.Т. 8. –2017. –678 с.

 

Це наукове історико-меморіальне видання, присвячене з'ясуванню масштабів демографічних втрат України в Другій світовій війні та увічненню пам'яті воїнів Червоної армії, вихідців з України, що були призвані до лав Червоної армії на території України та: загинули на фронтах Другої світової війни зі зброєю в руках у складі підрозділів Червоної армії; пропали безвісти на фронтах Другої світової війни; померли від ран, отриманих у бою; померли в концентраційних таборах для військовополонених; були необґрунтовано репресовані та розстріляні; загинули в радянських фільтраційних таборах. У «Книзі Пам'яті України» також увічнені імена партизанів, підпільників, що загинули в роки Другої світової війни.

Людний Ф.П. Дорогами війни.- К.:Україна, 2005.-420 с.

Автор книги – учасник Великої Вітчизняної війни, орденоносець, краєзнавець, учитель історії. У виданні зібрано спогади ветеранів війни, нариси, біографічні матеріали про бойовий і трудовий шлях багатьох фронтовиків, партизанів, підпільників, живих і полеглих уродженців переважно Кам’янського р-ну на Черкащині.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте:[збірник]/В.Д.Ольшанський, В.К.Бондар, М.А.Царьов.- К.:Україна, 2011.- 856 с.

У збірнику спогадів ветерани розповідають про героїчні будні Великої Вітчизняної війни, стійкість і мужність радянських воїнів,, народних месників, які ціною власного життя наблизили величний День Перемоги.

Пам’ятаємо, славимо, вшановуємо: Фотоальбом/Авт.-упоряд. І.О.Потапська.- К.: Політвидав України, 1980.- 253 с.

Мовою документальних фотоілюстрацій і публіцистичних текстів фотоальбом розкриває історичний подвиг нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Показано самовіддану працю славних синів і дочок нашої багатонаціональної Батьківщини  в тилу, героїчну діяльність підпільників і партизанів.

   

   

Педан В.П. Дякуємо і мертвим, і живим: Докум.нарис/Передмова.-Ю.Б.Ланге-Квасовськ.: Дніпропетровськ:Січ, 2007.- 278 с.

Книга запорізького журналіста про долі остарбайтерів, котрі під час війни опинилися в Німеччині.

Серафима,Игумения. Молитвы за Победу: Церковь в Великой Отечественной войне. /Киевская митрополия УПЦ, Киев: “Друк”, 2006.- 360 с.

У книзі з точки зору християнської моралі дана релігіозно-філософська і суспільно-соціальна оцінка  Другої світової війни, міститься аналіз передумов і причин її розгортання в центрі цивілізації – Європі, її наслідків і духовно-моральних  уроків. У тексті містяться цінні, унікальні факти,що  розкривають раніше заборонену тему патріотичної участі у Великій Вітчизняній війні Руської Православної Церкви ,   а також інших Православних церкв.

Спогади – заповіти ветеранів/Упоряд.:В.Ф.Шелест та інші.- К.:Україна, 2003.-495 с.-Укр.,рос.

У збірнику спогадів ветерани розповідають про героїчні будні  Великої Вітчизняної війни. Про всіх тих, хто своїм життям і ратною працею забезпечили мир на нашій землі і здобули перемогу.

Україна в другій світовій війні.: Погляд з XXI ст.:Історичні нариси.У двох книгах.-К.:Наукова думка,Інститут історії України НАН України, 2011.- 734 с.

У виданні на основі критичного аналізу вже опублікованих матеріалів і нових масивів інформації  подається сучасне бачення мобілізаційних і режимних заходів радянського керівництва, стратегічних і фронтових операцій на території України, політики німецької окупаційної влади, повсякденного життя цивільного населення в умовах нацистського режиму, з’ясовуються демографічні втрати українського народу  у Великій Вітчизняній війні.

Україна в полум’ї війни.1941-1945/П.П.Панченко, О.І.Уткін, В.І.Горєлов та ін.- К.:Україна, 2005.- 560 с.

Спираючись на фактичний матеріал, маловідомі архівні документи, автори детально аналізують оборонні і наступальні операції, проведені на території України у роки Великої Вітчизняної війни, показують масовий героїзм бійців і командирів Червоної армії у боях за визволення рідного краю від німецько-фашистських загарбників.

Якупов Назым. Великая Отечественная. Крах нацизма. Исторические очерки.-Одесса: Экология, 2005.-416 с.; 60 арх.іл.

Ця книга представляє собою історичні нариси без стереотипів про маловідомі сторінки історії минулої війни.Висвітлюються репресії проти комскладу Червоної Армії напередодні Великої Вітчизняної війни, катастрофічні поразки радянських військ, масштаби і трагедія військовополонених. Показана велич подвигу нашого народу і роль держав антигітлерівської коаліції у боротьбі проти фашистської Германії.

   Наш земний уклін усім, хто бився на фронтах Другої світової війни, переніс роки окупації та пекло концтаборів, хто підняв з руїн і відродив рідний край. Подвиг Ваш – безсмертний, пам’ять про Вас – нетлінна, вдячність народу – безмежна.

   А ми, могутньою силою слова, безмежною силою інформації  доносимо до умів та сердець наших користувачів величний подвиг українського народу у Великій Вітчизняній  та Другій світовій війні.